“ПРОСТОРИ СПОГАДУ”: РЕКОНСТРУКЦІЯ МИНУЛОГО ЯК СПРОБА ЗБЕРЕЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ У ПРОЗІ ДЖ. ДАГДЖИ

Анотація

У пропонованій статті простежується та досліджується концепт культурної пам’яті, конструйований як спроба прочитання минулого через його репрезентацію та осмислення в художній літературі на прикладі роману “Часи лихоліття” кримськотатарського письменника Дженгіза Дагджи. Визначається вплив названого концепту на світоглядні позиції самого письменника та, як результат, на формування поняття національної ідентичності в цілому.
Увагу зосереджено на спробі окреслити специфіку становлення та самоідентифікації кримськотатарської нації через її розповідність, котрою промовляє культурна пам’ять поколінь.
Архітектоніка наукової розвідки має кілька компонентів: окреслення становлення нового наукового напряму – студій пам’яті в контексті літературознавчого дискурсу; практична складова – спроба застосування понятійного апарату студій пам’яті для аналізу літературної спадщини Дженгіза Дагджи з огляду на реартикуляцію смислів та становлення національної ідентичності кримськотатарського народу.
У сюжетно-тематичному плані дослідження передбачає осмислення репрезентації ідеї становлення національної ідентичності в літературній творчості Дженгіза Дагджи, зокрема його романі “Часи лихоліття”, крізь призму пам’яттєвих смислів. Майже у всіх романах “Кримського циклу” письменник наголошує, що ретроспективне та перспективне розуміння своєї історії стає ціннісною передумовою для активного втручання в життєвий процес та структуру суспільної динаміки. Саме в просторово-часовому континуумі певної культури відбуваються становлення особистості, пошук власних виключних цінностей, знайомство з традиціями та формування світоглядних орієнтирів. А отже, ключове питання щодо національної ідентичність формується в процесі осмислення власне минулого, теперішнього стану та очікуваних перспектив. Національна ідентичність виступає як сукупний результат минулого і водночас як орієнтація щодо майбутнього.