РЕЛІГІЙНА ЛЕКСИКА ГАГАУЗЬКОЇ МОВИ НА МАТЕРІАЛІ МОЛИТОВНИКА М. ЧАКИРА “KISA DUA KITABI”

Анотація

Дослідження та вивчення релігійних і сакральних текстів немусульманських тюркомовних народів України і надалі залишається актуальною лінгвістичною проблематикою тюркології, оскільки порівняно з іншими слов’янськими чи романо-германськими мовами релігійна лексика тюркських мов не є достатньо вивченою.
Гагаузи – балканські тюркомовні православні християни, які починають фігурувати в історичній літературі після середини XVIII століття, перебуваючи в складі Османської імперії на Східних Балканах. Роль етнічного розмежування тюрків північно-східної частини Балкан від турецького населення Балкан у часи Османської імперії відіграло те, що гагаузи належали до православних християн. Саме християнство, поряд з іншими факторами, сприяло збереженню та зміцненню етнічної самостійності гагаузів, формуванню їхньої самобутньої культури, етнічної самосвідомості.
Зокрема, релігійна термінологія гагаузької мови хоч і частково досліджена, проте і надалі залишається цікавою та актуальною. Так, для науковців залишаються до кінця не вивченими питання походження арабсько-перських запозичень у релігійній системі гагаузької мови, шляхів запозичення цих релігійних термінів, їхнього осмислення з погляду релігійної ідентичності гагаузів.
У цій статті ми провели аналіз та дослідження релігійної лексики гагаузької мови на матеріалі одного з молитовників.
У статті розглянуто релігійну термінологію та наведено тематичну класифікацію релігійних термінів гагаузької мови на матеріалі молитовника М. Чакира “Kısa dua kitabı”. Із синонімічних пар, які ми зафіксували в певних тематичних групах, випливає те, що склад і структурно-семантичні особливості релігійної термінології гагаузької мови віддзеркалюють духовну культуру гагаузького народу, мовну особистість та шляхи формування релігійної лексики.
Також у статті зазначено внесок просвітителя М. Чакира у розвиток та переклад християнської літератури гагаузькою мовою.