ХВАНСАРІЙСЬКИЙ ДІАЛЕКТ І ЙОГО ПОЛОЖЕННЯ СЕРЕД ЦЕНТРАЛЬНИХ ДІАЛЕКТІВ ІРАНУ

М. Таме

doi:10.15407/skhodoznavstvo2019.84.163

ХВАНСАРІЙСЬКИЙ ДІАЛЕКТ І ЙОГО ПОЛОЖЕННЯ СЕРЕД ЦЕНТРАЛЬНИХ ДІАЛЕКТІВ ІРАНУ

PDF (English)

https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2019.84.163

М. Таме

Тегеранський університет

Анотація

Хвансарі є одним із діалектів центральних районів Ірану, який більш-менш поширений сьогодні в місті Хвансар. Хвансар – одне з міст провінції Ісфахан, розташоване на північному заході цієї провінції. Нові іранські мови діляться на дві групи: західні та східні. Новими східно-іранськими мовами говорять за межами нинішніх кордонів Ірану. А новими західноіранськими мовами в основному говорять в Ірані та деяких інших країнах. Нові західноіранські мови діляться на дві групи: північну та південну. Найбільш важливим членом нової південно-західної групи є перська, яка була домінуючою мовою на іранському плато протягом понад тисячоліття. Північно-західні іранські мови включають кілька різних груп: гілакі, мазандараньська, белуджійська, курдська, ховрамі, лакі, таті, талеші, семнані, центральні діалекти Ірану та ін. Центральними діалектами Ірану розмовляють у регіонах Ісфахан, Тегеран, Хамедан і Йезд. Класифікація центральних діалектів Ірану через дисперсії цих діалектів й існування множинних ізоглосів між ними нелегка. Проте центральні діалекти Ірану можна розділити на п’ять основних груп: 1) західна група, 2) північно-центральна група, 3) південна група, 4) східна група, 5) північно-західна група. Загальновизнаною є думка, що Хвансарі належить до західної групи центральних діалектів Ірану, поряд із махлаті, ваньшань, біджагані, деліджані і деякими різновидами даліджані, такими як кхалхарі, нараки і варанів. Носії центральних діалектів зазвичай називають свої діалекти за назвою місцевості. Ці діалекти були поширені на території стародавньої Мідії. У діалекті хвансарі є деякі фонологічні та лексичні особливості, що відсутні в інших діалектах центрального Ірану. Ця стаття присвячена хвансарі та його порівнянню з іншими діалектами центральних регіонів Ірану.

Як цитувати

Таме, М. (2019). ХВАНСАРІЙСЬКИЙ ДІАЛЕКТ І ЙОГО ПОЛОЖЕННЯ СЕРЕД ЦЕНТРАЛЬНИХ ДІАЛЕКТІВ ІРАНУ. Сходознавство, (84), 163-180. https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2019.84.163

Переглядів статті: 70 | Завантажень PDF: 28

Ключові слова

Посилання

Akbarpour J. (2015), Ganjina-ye Guyešhā-ye Irāni (Ostān-e Māzandarān 1–2) [A Treasury of Iranian Dialects (Māzandarān Province 1–2)], The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Aliyari Babolghani S. (2017), Ganjina-ye Guyešhā-ye Irāni (Haft Guyeš az Hašiye-ye Zāgros) [A Treasury of Iranian Dialects (Seven Dialects from the Zagros Periphery)], The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Amiri H. (2000), Farhang-e Loghāt-e Khvānsār [A Dictionary of Khvānsāri], Paymān, Tehran. (In Persian).

Ashrafi Khvānsāri M. (2004), Guyeš-e Khvānsāri [Khvānsāri Dialect], Institute for Humanities and Cultural Studies, Tehran. (In Persian).

Bartholomae, Ch. (1904), Altiranisches Wörterbuch, Karl J. Trübner, Strassburg.

Behju Z. (2005), “Vājšenāsi-ye Guyeš-e Khvānsāri”, Guyeš-šenāsi [“The Phonology of Khvānsāri Dialect”, Dialectology], no. 1, pp. 40–64. (In Persian).

Borjian H. (2013), “Ḵvānsār i. Historical Geography”, Encyclopedia Iranica, available at: http://www.iranicaonline.org/articles/kvansar-i-geography

Borjian H. (2015), Ganjina-ye Guyešhā-ye Irāni (Ostān-e Esfahān 2) [A Treasury of Iranian Dialects (Isfahan Province 2)], The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Cheung J. (2007), Etymological Dictionary of the Iranian Verb, Brill, Leiden and Boston.

Durkin-Meisterernst D. (2004), Dictionary of Manichaean Middle Persian and Parthian, Turnhout, Brepols.

Edel’man D. I. (2011), Etimologicheskij slovarʹ iranskih jazykov, T. 4, Vostochnaya literatura RAN, Moscow. (In Russian).

Eilers W. and Schapka U. (1976), Westiranische Mundarten aus der Sammlung Wilhelm Eilers, Band I, Die Mundart von Chunsar, Franz Steiner, Wiesbaden.

Esmaili M. M. (2011), Ganjina-ye Guyešhā-ye Irāni (Ostān-e Esfahān 1) [A Treasury of Iranian Dialects (Isfahan Province 1)], The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Hadank K. (1926), Die Mundarten von Khunsār, Mahallāt, Natänz, Nāyin, Sämnān, Sîvänd und Sô-Kohrûd, Walter de Gruyter and Co., Berlin and Leipzig.

Hassandoust M. (2011), Farhanf-e Taṭbiqi-Moẓo’i-e Zabanhā va Guyešhā-ye Irāni-ye No [A Comparative-Thematic Dictionary of the New Iranian Languages and Dialects], 2 vols, The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Hassandoust M. (2014), Farhanf-e Rišešenāxti-e Zabān-e Fārsi [An Etymological Dictionary of the Persian Language], 5 vols, The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Krahanke K. J. (1976), Linguistic Relationships in Central Iran, PhD Dissertation, University of Michigan, Michigan.

Lecoq P. (1989), “Les dialectes du centre de l’Iran”, in Schmitt R. (ed.), Compendium Linguarum Iranicarum, Dr. Ludwig Reichert Verlag, Wiesbaden, pp. 313–26.

MacKenzie D. N. (1986), A Concise Pahlavi Dictionary, Oxford University Press, London.

Majidi M. R. (1975), Guyešhā-ye Pirāmun-e Kashan va Mahallāt [The Dialects of Kashan and Mahallāt], The Academy of Language of Iran, Tehran. (In Persian).

Mayrhofer M. (1963), Kurzgefaßtes etymologisches Wörterbuch des Altindischen, Bd. II, Carl Winter, Heidelberg.

MirBaqeri M. S. (2016), Farhang-e Loghat-e Khvānsāri be Farsi [A Khvānsāri to Persian Dictionary], Tehran. (In Persian).

MirMohammadi H. R. (1993), Joqrāfiyā-ye Khvānsār [The Geography of Khvānsār], Tehran. (In Persian).

Moradi M. R. (2015), Ganjina-ye Guyešhā-ye Irāni (Ostān-e Kermānšāh) [A Treasury of Iranian Dialects (Kermānšāh Province)], The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Nyberg H. S. (1974), A Manual of Pahlavi, Vol. 2, Otto Harrassowitz, Wiesbaden.

Paul L. (2008), “Kurdish Language i. History of the Kurdish Language”, Encyclopedia Iranica, available at: http://www.iranicaonline.org/articles/kurdish-language-i

Razzāqi S. T. (2016), Ganjina-ye Guyešhā-ye Irāni (Ostān-e Esfahān 3) [A Treasury of Iranian Dialects (Isfahan Province 3)], The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Sabzalipour J. (2015), Ganjina-ye Guyešhā-ye Irāni (Tāti-ye Xalxāl) [A Treasury of Iranian Dialects (Tāti of Xalxāl)], The Academy of Persian Language and Literature, Tehran. (In Persian).

Stilo D. (2007), “Isfahan xxi. Provincial Dialects”, Encyclopedia Iranica, Vol. 14, pp. 93–112.

Tasbihi M. H. (1975), Guyeš-e Khvānsāri [Dialect of Khvānsār], Rawalpindi. (In Persian).

Tavernier J. (2007), Iranica in the Achaemenid Period (ca. 550–330 B.C.), Peeters Publishers, Leuven.

Windfuhr G. (1989), “Western Iranian Dialects”, in Schmitt R. (ed.), Compendium Linguarum Iranicarum, Dr. Ludwig Reichert Verlag, Wiesbaden, pp. 294–5.

Windfuhr G. (1992), “Central Dialects”, Encyclopedia Iranica, Vol. 5, pp. 242–52.

Zhukovskij V. A. (1888–1922), Materialy dlja izuchenija persidskih narechij, Sankt-Petersburg. (In Russian).

REFERENCES