“Приголомшливе насильство” та особистість у романі Харукі Муракамі “Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі”

Анотація

У статті проаналізовано художнє осмислення проблеми стосунків особистості та соціуму в романі “Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі” (2013), а також простежено в особливостях цих стосунків японські риси. Спочатку в контексті творчої еволюції Харукі Муракамі стисло охарактеризовано перехід автора від змалювання індивідуального внутрішнього світу головного героя до трактування проблем спільного досвіду, який сам письменник називає переходом від відстороненості до залученості. Висловлено згоду з думкою, що однією з причин успішності героя Муракамі серед японської аудиторії стало тонке відчуття автором змін у японському суспільстві, у якому почав зароджуватися попит на індивідуалізм, який би не впадав у вічі. На позначення особ-ливого індивідуалізму головного героя Муракамі запропоновано термін “субтильний індивідуалізм”. Констатовано, що в романі “Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі” тема “приголомшливого насильства” та системи знайшла конкретне втілення, у якому прозирають японські риси. Висловлено гіпотезу про співзвучність барви в романі поняттю японської молодіжної комунікації キャラ, яке пробує примирити індивідуальність та вимоги безпроблемного існування в колективі. Цей зручний засіб заявити про себе в групі та посісти в ній визначене й зрозуміле місце накидає, однак, своєму власникові певну модель поведінки, від якої потім важко визволитися. Простежено вплив барви на життєвий шлях кожного з друзів, а також їхні спроби позбутися тавра власної барви. На противагу цьому безбарвність головного героя допомагає йому уникнути тиску системи, однак ціною цього стає вигнання з “ідеального” товариства барвистих друзів. Отже, у романі на розсуд читача виведено не лише проблему тиску системи на особистість усередині неї, а й дзеркальну проблему, яка полягає в тому, що довготривале перебування людини поза системою також стає “приголомшливим насильством”.