Радянські спецслужби vs японської дипломатії (на матеріалах японського консульства в Одесі в міжвоєнний період)

Анотація

Стаття присвячена висвітленню діяльності Японського консульства в Одесі упродовж 1926–1937 рр., яке з моменту свого відкриття опинилося під пильним оком радянських спецслужб. Упродовж усього періоду існування консульства в місті за ним велося серйозне зовнішнє та внутрішнє спостереження – як за самою роботою, так і за контактами працівників консульської установи в місті та за його межами. Одеським відділом ДПУ було створено мережу внутрішньої агентури, яка безпосередньо працювала в консульстві. Консульство “обслуговували” 11 секретних співробітників, які щодня надавали відповідну оперативну інформацію щодо діяльності консульства та його працівників. Основними підставами до таких дій стали відсутність японських підданих в Одесі та відсутність торговельно-економічних відносин через Одеський порт. Радянські спецслужби зробили висновок, що відкриття консульства було спрямоване суто на ведення шпигунської діяльності в СРСР. Таку думку підсилювало активне вивчення японськими працівниками політичної, економічної, культурної та військової ситуації не лише в консульському окрузі, а й в інших містах УРСР та СРСР загалом, особливо на Кавказі, а також постійні подорожі японського консула містами республік СРСР. На кожного співробітника Японського консульства в Одесі заводилася справа-формуляр, де фігурант діставав прізвисько, накопичувалися агентурні матеріали про його діяльність, характеристики особистості та список контактів з місцевими громадянами, які потім підпадали під “розробку” спецагентів ДПУ. У статті розкривається процес вербування радянськими спецслужбами “важливих” представників консульства. У результаті в “агентурну розробку” були взяті перекладач С. Фельдман, кур’єр-охоронець консульства Японії в Одесі М. Цибулько, технічний секретар Лівшиц, машиністка І. Загорська та ін. До кожного з них вербувальники з контррозвідувального відділу ДПУ застосовували персональний підхід.