БОЛГАРСЬКА СПІЛЬНОТА ПРИАЗОВ’Я: ПИТАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

У статті розглянуто складності поліетнічної історії Північного Приазов’я на прикладі болгарської спільноти. Початок формування постійного національного складу населення Північного Приазов’я припадає на другу половину XVIII ст., коли політика царського уряду створила умови для заселення та господарського освоєння регіону представниками як народів Російської імперії, так і держав-сусідів. Інтеграційні міжетнічні процеси спричинили численні взаємні запозичення і сприяли виникненню спільних рис культури цього регіону. Виникнення болгарських колоній на місці колишніх ногайських поселень було останнім масовим переселенням на ці землі в XIX ст. Важливою частиною історії про переселення є наратив про перешкоди та поневіряння, яких зазнали переселенці на своєму шляху. Мало місце два потоки переселення – з російської частини Бессарабії (болгари, албанці, гагаузи, росіяни та українці) та безпосередньо з Болгарії – з південно-східних регіонів. Переселенці з Болгарії зіткнулися з наслідками переселення мусульман до Османської імперії, що призвело до погіршення становища болгарського населення, оскільки влаштування емігрантів повністю було покладено на болгар. Поява татар також посилила переселенські настрої серед місцевих селян. Культурна травма болгарської спільноти розглянута через чотири важливі репрезентації. Природа болю – переслідування на батьківщині і пошук кращої долі на чужині із самоідентифікацією себе як біженців. Природа жертви – група пізнала біль через людські втрати під час переселення та перших тяжких років життя на нових землях. Розподіл відповідальності – турки як чинник, що змусив частину болгар залишити свою землю. Зв’язок жертви з ширшою авдиторією – переживання травми переселення здебільшого відбувалося всередині спільноти, і лише з 2000-х років болгарська громада щорічно восени скликає “Болгарський собор” для відзначення чергової сумної річниці переселення до Приазов’я.
 Аналіз наративних та польових джерел продемонстрував, що культурна травма, завдана під час переселення, стала важливим елементом у формуванні ідентичності приазовських болгар. Тема розсіяння, туги за батьківщиною, вимушеність цього кроку задля захисту своєї родини від небезпек, чужа непривітна земля є найпоширенішими образами, які закріпилися в колективній пам’яті в контексті переселення.