“Прикрашений” стиль у греко-сирійській християнській літературі IV–X ст.

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  С. М. Шуміло

Анотація

У статті запропоновано огляд процесу формування “прикрашеного” стилю в літературі християнського Сходу: від його літературних витоків, що сягають античних часів, та проповідницьких творів раннього християнства до моменту закріплення за ним його основних рис у богослужбових та гімнографічних текстах VIII–X ст. Мета розвідки – простежити покроково еволюцію “прикрашеного” стилю, поступове зростання зацікавленості письменників щодо словесних прикрас, набування нових прихованих сенсів за словесним “орнаментом”. Актуальність теми зумовлена відсутністю систематизованих студій розвитку “прикрашеного” стилю в літературі християнського Сходу попри його поширеність у найважливіших середньовічних текстах: гімнографічних, епідейктичних та агіографічних. Здійснено систематизований огляд головних ознак “прикрашеного” стилю у творах найвідоміших авторів християнського Сходу. Автор доходить висновку про очевидну спадкоємність східнохристиянських авторів від античних письменників, зокрема Філона Александрійського, яка виявляється в розвитку такого яскравого елемента досліджуваного стилю, як нанизування синонімів або метафоричних іменувань. Ця риса поступово змінює своє змістове та естетичне навантаження у творах і формує ту стилістику.

Як цитувати

Шуміло, С. М. (2022). “Прикрашений” стиль у греко-сирійській християнській літературі IV–X ст. Сходознавство, (89), 227-242. https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2022.89.227
Переглядів статті: 27 | Завантажень PDF: 17

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

“прикрашений” стиль, “плетіння словес”, Філон Александрійський, Єфрем Сирин, Іоанн Синайський, Іоанн Златоуст, Симеон Новий Богослов, Єпіфаній Премудрий

Посилання
ЛІТЕРАТУРА
Алиссандратос Ю. А. Следы патристических типов похвал в Житии Стефана Пермского // Древнерусская литература. Источниковедение: собрание научных трудов. Ленинград, 1984.
Джиджора Е. В. Исследования по средневековой литературе. Одесса, 2012.
Дионисий Ареопагит в славянском переводе старца Исаии (XIV в.) / Подг. изд. С. Фаль, Ю. Харнай, Д. Фаль при содействии Г. М. Прохорова, Г. Штурм, Е. В. Крушельницкой, Д. О. Цыпкина, М. А. Шибаева. Weiher, 2011.
Дионисий Ареопагит. Корпус сочинений с толкованиями преп. Максима Исповедника. РГБ, собр. МДА. Ф. 173. I. № 144.
Житие и слова Ефрема Сирина. ГПНТБ, Тих. № 530.
Иванова К. И. Цикл великопостных гомилий в гомилиарии Михановича // Труды отдела древнерусской литературы. Т. 33. Ленинград, 1979.
Иоанн Синайский, прп. Лествица // Рукопись свт. Киприана, митрополита Московского. СТСЛ, 2011.
Лествица Иоанна Синайского. ГПНТБ, Тих., № 594.
Карабинов И. А. Постная Триодь: исторический обзор ее плана, состава, редакций и славянских переводов. Санкт-Петербург, 1910.
Коновалова О. Ф. Изобразительные и эмоциональные функции эпитета в Житии Стефана Пермского // ТОДРЛ. Ленинград, 1974. Т. 28.
Лихачев Д. С. Некоторые задачи изучения второго южнославянского влияния в России // Исследования по древнерусской литературе. Ленинград, 1986.
Пелешенко Ю. В. Українська література пізнього середньовіччя (друга половина XIII–XVст.): Джерела. Система жанрів. Духовні інтенції. Постаті. Київ, 2012.
Перфилова Т. Б. Литературное наследие Либания как источник изучения высшего образования в восточных провинциях Римской империи // Ярославский педагогический вестник. Ярославль, 2002. № 1, 2, 3.
Петрова В. Д. О содержании термина “Плетение словес” в средневековой славянской книжности // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. Нижний Новгород, 2009. № 6.
Прохоров Г. М. Келейная исихастская литература (Иоанн Лествичник, Авва Дорофей, Исаак Сирин, Симеон Новый Богослов, Григорий Синаит) в библиотеке Троице-Сергиевой лавры с XIV по XVII в. // ТОДРЛ. Ленинград, 1974. Т. 28.
Речи Либания / Пер. и вступ. сл. С. П. Шестакова. Казань, 1914.
Симеона Богослова и Аввы Дорофея книги. Ркп. XV в. РГБ, собр. ТСЛ. Ф. 304. I. № 180.
Торжественник, Соборник и просто Златоуст, 1499. РГБ, собр. МДА. Ф. 173. I. № 48.
Трубецкой С. Н. Учение о логосе в его истории. Харьков, 2000.
Чижевський Д. І. Історія української літератури. Нью-Йорк, 1956.
Cribiore R. The School of Libanius in Late Antique Antioch. Princeton, 2007.
Negri G. L’imperatore Giuliauo l’Apostata. Milano, 1902.
Philo Judaeus. Operaomnia: Textus editus ad fidem optimarum editionum. Lipsie, 1828–1830. Vol. I–VII.
Siegfried C. Philo von Alexandria als Ausleger des Alten Testaments. Jena, 1875.

REFERENCES
Alissandratos Yu. A. (1984), “Sledy patristicheskikh tipov pokhval v Zhitii Stefana Permskogo”, in Drevnerusskaya literatura. Istochnikovedenie: sobraniye nauchnykh trudov, Nauka, Leningrad, pp. 64–74. (In Russian).
Dzhidzhora E. V. (2012), Issledovaniya po srednevekovoj literature, Astroprint, Odessa. (In Russian).
Dionisiy Areopagit v slavyanskom perevode startsa Isaii (XIV v.) (2011), Eds S. Fal’, Yu. Kharnay, and D. Fal’ in cooperation with G. M. Prokhorova, G. Shturm, E. V. Krushel’ntskoy, D. O. Tsypkina, and M. A. Shibayeva, Monumenta Linguae Slavicae, Vol. XV, P. 2, Weiher Verlag, Freiburg. (In Russian).
Dionisiy Areopagit. Korpus sochineniy s tolkovaniyami prep. Maksima Ispovednika, RGB, sobr. MDA. F. 173. I, No. 144. (In Russian).
Zhitiye i slova Efrema Sirina, GPNTB, Tikh., No. 530. (In Russian).
Ivanova K. I. (1979), “Tsikl velikopostnykh gomilii v gomiliarii Mikhanovicha”, Trudy otdela drevnerusskoj literatury, T. 33, Institut russkoy literatury, Leningrad, pp. 237–8. (In Russian).
Ioann Sinayskiy (2011), “Prp. Lestvitsa”, Rukopis’ svt. Kipriana, mitropolita Moskovskogo, STSL. (In Russian).
Lestvitsa Ioanna Sinayskogo, GPNTB, Tikh., No. 594. (In Russian).
Karabinov I. A. (1910), Postnaya Triod: istoricheskij obzor ee plana, sostava, redakczij i slavyanskikh perevodov, Tipografiya V. Smirnova, Saint Petersburg. (In Russian).
Konovalova O. F. (1974), “Izobrazitel’nye i emoczional’nye funktsii epiteta v Zhitii Stefana Permskogo”, TODRL, T. 28, Leningrad, pp. 325–34. (In Russian).
Likhachev D. S. (1980), “Nekotorye zadachi izucheniya vtorogo yuzhnoslavyanskogo vliyaniya v Rossii”, in Issledovaniya po drevnerusskoj literature. Nauka, Leningrad, pp. 7–56. (In Russian).
Peleshenko Yu. V. (2012), Ukrainska literatura piznoho serednovichchia (druha polovyna XIII–XV st.): Dzherela. Systema zhanriv. Dukhovni intentsii. Postati, Іnstitut literatury іm. T. H. Shevchenka NANU, Kyiv. (In Ukrainian).
Petrova V. D. (2009), “O soderzhanii termina ‘Pletenie sloves’ v srednevekovoi slavyanskoi knizhnosti”, Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im. N. I. Lobachevskogo, No. 6, pp. 314–20. (In Russian).
Prokhorov G. M. (1974), “Keleinaya isikhastskaya literatura (Ioann Lestvichnik, Avva Dorofej, Isaak Sirin, Simeon Novyi Bogoslov, Grigorij Sinait) v biblioteke Troitse-Sergievoi lavry s XIV po XVII v.”, TODRL, T. 28, Leningrad, pp. 317–24. (In Russian).
Rechi Libaniya (1914), per. i vstup. sl. S. P. Shestakova, Kazan. (In Russian).
Simeona Bogoslova i Avvy Dorofeya knigi, Rkp. XV v. RGB, Sobr. TsL., F. 304. I, No. 180. (In Russian).
Torzhestvennik, Sobornik i prosto Zlatoust (1499), RGB, sobr. MDA, F. 173. I, No. 48. (In Russian).
Trubeczkoi S. N. (2000), Uchenie o logose v ego istorii, Folio, Kharkov. (In Russian).
Chyzhevsky D. I. (1956), Istoriia ukrainskoi literatury, Ukrains’ka Vіl’na Akademіya Nauk u SShA, New York. (In Ukrainian).
Cribiore R. (2007), The School of Libanius in Late Antique Antioch, Princeton University Press, Princeton.
Negri G. (1902), L’imperatore Giuliauo l’Apostata, Ulrico Hoepli Edit., Milano.
Philo Judaeus (1828–1830), Operaomnia: Textus editus ad fidem optimarum editionum, Vol. I–VII, Lipsiae.
Siegfried C. (1875), Philo von Alexandria als Ausleger des Alten Testaments, Jena.