Сходознавство

Перші роки Турецької Республіки у висвітленні центральних газет радянської України 1920-х – початку 1930-х рр.

О. М. Кравчук — пн, 01 лип 2024 06:56:14 +0200

Стаття присвячена висвітленню перших років становлення Турецької Республіки центральними виданнями радянської України 1920-х – початку 1930-х рр. – газетами “Вісти ВУЦВК” і “Коммунист”. Ідеологічним підґрунтям публікацій були класові засади, що обумовлювало домінування на сторінках газет тематики робітничого і комуністичного рухів, їхньої боротьби з капіталістичним ладом в інших країнах. Певним винятком у цьому була міжвоєнна Турецька Республіка. З огляду на її тогочасну тісну співпрацю з радянськими державними утвореннями події в Туреччині висвітлювалися загалом у позитивному ключі, з підкреслюванням радянського чинника. Матеріали українських радянських газет висвітлюють головні внутрішньополітичні та міжнародні обставини становлення Турецької Республіки. Подано інформацію про укладення та реалізацію Лозаннського договору 1923 р., скасування султанату, проголошення республіки, ліквідацію халіфату, політику першого президента М. Кемаля, зовнішню політику країни тощо. В оцінці подій неодмінними є наявність ідеологічного складника, застосування відповідної радянської термінології. Національно-визвольна боротьба Туреччини в 1919–1923 рр. трактувалася як антиімперіалістична революція, проти монархізму, клерикалізму й феодалізму, спрямована на створення національної держави. Турецька буржуазія і селянство подавалися як соціальна база революції. Утворення Турецької Республіки оцінювалося як прогресивне явище “доби імперіалістичних воєн та пролетарських революцій”. Турецька революція характеризувалася як найбільша серед “пригноблених народів колоніальних і напівколоніальних країн” Сходу. Особливістю радянських газет була найбільша увага до висвітлення турецько-радянських відносин. Стверджувалося, що встановлення в Росії влади більшовиків у 1917 р. та їхня подальша політика стали зразком для турецької революції. Незважаючи на політичну упередженість, відповідні матеріали є важливим джерелом особливостей сприйняття першої республіки на Близькому Сході в офіційному українському радянському медійному просторі. Опубліковані в газетах офіційні документи зберігають певне інформаційне значення для дослідження міждержавних турецько-радянських відносин.

Півень кличе: suk у північноталиській мові

Г. Авчян — пн, 01 лип 2024 15:50:51 +0200

Хоча з кінця 19 століття з’явилося чимало значущих робіт з іранської етимології та історичної лексикології, і були опубліковані декілька важливих етимологічних словників іранських мов на початку 21 століття (таких як “Етимологічний словник іранських мов” В. Расторгуєвої та Д. Едельман, “Етимологічний словник курдської мови” Р. Цаболова, “Етимологічний словник іранського дієслова” Дж. Чеунга), досі відсутній детальний науковий внесок у вивченні історії талиської лексики. Лише обмежена кількість талиських слів була піддана етимологічному аналізу, чи то як талиські когнати в зазначених роботах, чи в статтях, присвячених різноманітним аспектам іранської історичної лексикографії. Ця стаття є спробою дослідити походження слова suk, що має значення “півень” у талиській мові, – аспект, який досі не був детально розглянутий з етимологічної точки зору в роботах, присвячених іранській лінгвістиці.

До проблеми існування арабського доісламського перекладу Біблії

А. Р. Мацкевич — пн, 01 лип 2024 21:31:02 +0200

У статті досліджено проблему появи перших письмових арабських перекладів Біблії. Традиційно вважається, що час виникнення ісламу (тобто початок VII ст. н. е.) становить відправну точку, після якої могли з’явитися перші письмові арабські переклади біблійних текстів. Відповідно до цього, найдавніші письмові арабські переклади біблійних текстів датуються VIII ст., хоча загальноприйнятого перекладу Біблії серед арабів не існувало навіть у X ст. Традиційний підхід до датування перших письмових арабських перекладів біблійних текстів ґрунтується на переконанні, що в доісламську епоху в арабів була розвинена усна традиція переказів, тож ідеї християнства та біблійні тексти могли поширюватися арабською мовою насамперед в усній формі. Отже, цей підхід вказує саме на усні джерела як причину появи численних християнських ремінісценцій у Корані, як-от, зокрема, події та постаті Євангелія (наприклад, Марія і Благовіщення, Ісус і його чудеса), а також неточні цитати з Тори і Псалмів. З іншого боку, в ісламі такі ремінісценції заведено вважати підтвердженням божественності Корану як одкровення, що пророк Мухаммад, засновник ісламу, дістав від Бога, який послав подібне біблійне одкровення християнам. Водночас підставою до наукового підтвердження традиційного підходу є факт браку реальних доказів існування письмових арабських перекладів біблійних текстів у доісламський період. Отже, виникає гіпотеза про можливість віднайдення вищезгаданих доказів у майбутньому. Ця гіпотеза ґрунтується на фактах історичного та релігійного контексту доісламської Аравії. Вважається, що до формування ісламу в Аравії арабські місіонери відігравали активну роль у поширенні ідей християнства. Діяльність цих місіонерів вплинула на розвиток арабської писемності, що відображено в численних написах і графіті. Цілком імовірно, що перші письмові арабські переклади біблійних текстів могли з’явитися в умовах розвиненої християнської спільноти з писемністю. Збереження таких гіпотетичних перекладів ускладнювалося бурхливою історією арабського світу, яка впливала на місцеві християнські монастирі, де могли зберігатися доісламські арабські переклади біблійних текстів.

Основні тенденції в мовленні сучасної арабської молоді Катару

І. Ф. Рішняк — пн, 01 лип 2024 21:39:06 +0200

У статті розглядаються сучасні тенденції молодіжного мовлення в Катарі в контексті мовної ситуації в арабських країнах Перської затоки. Розглянуто такі явища, як перемикання коду між англійською та арабською мовами в мовленні студентів Катарського університету, вибір мови при спілкуванні корінних катарців та вихідців з інших арабських країн зі своїми дітьми, передача арабського тексту через комбінацію латинських літер і цифр в онлайн-спілкуванні, відома під назвою “арабізі”. Матеріалом дослідження стали власні спостереження авторки під час навчання в Катарському університеті (2018–2019) та опитування нею інформантів безпосередньо в Катарі (2022–2023), листування з носіями катарського діалекту через Facebook та WhatsApp, а також матеріали інтернет-ресурсів. Виявлено, що в розмовах молодих катарців близько 40 % слів припадає на англійську лексику, а 60 % – на катарський діалект, лексика якого являє собою слова арабського походження, спільні з арабською літературною мовою, загальноарабські діалектизми, а також лексеми з осілого або бедуїнського діалекту. Водночас було з’ясовано, що близько 75 % батьків в автохтонних катарських сім’ях розмовляють зі своїми дітьми переважно арабською мовою, а 25 % – переважно англійською. Однією з причин такої тенденції є наявність нянь та домробітниць, які спілкуються суто англійською мовою. З іншого боку, 60 % молодих батьків, які є вихідцями з інших арабських країн і проживають у Катарі тривалий час, розмовляють з дітьми переважно англійською. Зроблено висновок, що на тенденції в мовленні молоді Катару справляють вплив навчання в міжнародних школах і університетах та наявність іноземних нянь і домробітниць.

Лінгвопоетичний аналіз бейтів-цитат зі словника Ібн Манзура “Лісан аль-‘араб”

Е. Ейбатов — пн, 01 лип 2024 21:49:55 +0200

Багатогалузевий словник Ібн Манзура “Лісан аль-‘араб” (XIII ст.) має велике значення з точки зору лінгвопоетичних питань. Мета цієї статті – висвітлити низку лінгвопоетичних аспектів шляхом аналізу прикладів із поезії, а саме бейтів-цитат (shawāhid), використаних Ібн Манзуром. Визначення ролі бейтів-цитат для філологічних досліджень у середньовічному науковому середовищі також є одним із завдань статті. Стаття має мультидисциплінарний характер: поряд із літературними та граматичними аспектами приділяється увага культурно-історичним та міфо-релігійним проблемам. Проводиться аналіз бейтів, що містять слова, вжиті у знахідному відмінку (al-manṣūbāt). Застосовуючи інтертекстуальний метод, автор демонструє, що середньовічні арабські тлумачні словники становлять цінність як літературні джерела, оскільки вони містять десятки тисяч бейтів. Бейти-цитати є унікальною літературною традицією, яка досі не отримала належної уваги в західній науці. Вони містять відомості про містичні думки, ідеологію та світогляд стародавніх арабів і пояснюють важливі лінгвопоетичні питання.

Впливові лідери Алжирських поміркованих ісламістських партій: порівняльне дослідження політичної діяльності Махфуза Нахнаха і Абдалли Джабалли

А. Гаспарян — ср, 10 лип 2024 20:49:33 +0200

Пропонована стаття описує період з 1991 по 1995 рр., поворотну епоху в історії Алжиру. Автор ретельно досліджує діяльність, ідеологію та цілі двох поміркованих ісламістських партій: Руху за ісламське суспільство (Harakat li-Mujtama’ Islami, РІС) та Руху ісламського відродження (Harakat al-Nahdha al-Islamiyya, або Аль-Нахда). Мета дослідження – вивчення політичних ініціатив лідерів цих партій, Махфуза Нахнаха та Абдалли Джабалли, особи яких тісно переплетені з діяльністю їхніх політичних організацій, а також висвітлення їхньої взаємодії не лише з іншими ісламськими фракціями, але й з різними політичними суб’єктами та державними органами. Використовуючи порівняльний аналітичний підхід, стаття має на меті підкреслити розбіжності у поглядах і діях цих впливових політиків, незважаючи на спільні загальні політичні цілі РІС і Нахда. Обидві партії прагнули запровадити ісламську державу в Алжирі та включити ісламську юриспруденцію (шаріат) у політичну та правову систему країни. Концепція “поміркованого ісламізму”, висвітлена у статті, пропонує збалансований підхід до перетину ісламських цінностей і демократичного правління, представляючи шлях до співіснування релігійних традицій і сучасних політичних рамок. Методологічна основа дослідження формує ретельний та системний підхід, щоб оцінити внесок Махфуза Нахнаха та Абдалли Джабалли в політику Алжиру в межах спектру поміркованого ісламізму, висвітлюючи складнощі їхніх ідеологічних позицій та їхній вплив на політичний ландшафт Алжиру.