“На чужу основу я накладав свої узори”: орієнтальна генеза легенди Івана Франка “Арот і Марот”

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

  А. І. Швець

Анотація

У статті проаналізовано сходознавчі зацікавлення Івана Франка як вченого, історика, перекладача, письменника, які визначали головну прикмету його художньої творчості – інтертекстуальність. Прикладом такої інтертекстуальності є передусім Франкова поетична збірка “Мій Ізмарагд”, у якій автор органічно поєднав впливи східних і західних культур, запозичував мандрівні сюжети та образи, адаптуючи їх до духовно-естетичних особливостей національного письменства. Статтю присвячено детальному аналізові одного з творів цієї збірки – легенди “Арот і Марот”. Зокрема, осмислено інтертекстуальну генезу сюжету, жанрову природу, образну систему, версифікацію та морально-етичну інтенційність. На основі дослідницьких розшуків у статті встановлено, що легенда “Арот і Марот” ґрунтується на різних джерелах давнього мандрівного сюжету про грішних ангелів, у якому впізнаваними є біблійні, зокрема апокрифічні, та орієнтальні впливи. Отже, можливі прототексти цієї легенди вдалося віднайти в Корані, єврейських мідрашах, перському джерелі, апокрифічних текстах, зокрема “Книзі Еноха”, а також у Біблії. По суті, у своїй легенді Франко не відходить від протосюжету про грішних ангелів, зберігаючи ті самі образний (ангели, Бог, жінка, таємне слово, Вавилон, ланцюги, рів, вино, зоря) та антропонімний (Арот, Марот, Астарте) ряди, а також головний сюжетний конструкт – сходження ангелів на землю, випробовування жінкою та вином, справедлива покара у вавилонському рові. У Франковій легенді образи грішних ангелів саркастично викривають правдиву сутність усієї пенітенціарної системи – суспільного судилища, яким керують абсолютно аморальні, егоїстичні, зухвалі, свавільні судді. Також у статті приділено увагу аналізові етимології, символіці, інтертекстуальності та різноваріантності головних персонажів та образів легенди (Арот і Марот, Астарте, Вавилон). В ейдологічній парадигмі легенди особливої значущості надано категорії вербального – сакруму “тайного слова”, яке відкриває людині здатність наблизитися до Бога і стати богообраною.

Як цитувати

Швець, А. І. (2022). “На чужу основу я накладав свої узори”: орієнтальна генеза легенди Івана Франка “Арот і Марот”. Сходознавство, (90), 207-230. https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2022.90.207
Переглядів статті: 193 | Завантажень PDF: 103

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ключові слова

апокриф, інтертекстуальність, мандрівний сюжет, образ, аксіологія, орієнтальна генеза, Біблія, Коран, мідраші, грішні ангели, космологія

Посилання

Апокрифи і леґенди з українських рукописів / Зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко. Т. І: Апокрифи старозавітні. Львів, 1896.

Білецький О. Іван Франко й індійська література // Зібрання творів у п’яти томах. Том 2. Київ, 1965.

Грушевський М. І. Франко. “Мій Ізмарагд” // Грушевський М. Твори у 50 т. Т. 11. Львів, 2008.

Дзерович Ю. “Мій Ізмарагд”, поезії Івана Франка // Богословський вісник. № 1. Львів, 1900.

Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его культуре в прошлом и настоящем: в 16 томах / Под общ. ред. А. Гаркави, Л. Каценельсона. Санкт-Петербург, 1908–1913. Т. 15. 1913.

Журавский А. Харут и Марут // Введение в ислам. Москва, 2019.

Козій Д. До генези Франкових легенд // Глибинний етос. Нариси з літератури і філософії. Торонто – Нью-Йорк – Париж – Сідней, 1984.

Кочубей Ю. Іван Франко і літератури народів Близького та Середнього Сходу // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11–15 вересня 1986). У 3 кн. Кн. 1. Київ, 1989.

Криса Б. “Мій Ізмарагд” як образ поетичної свідомості Івана Франка // Іван Франко – письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції (Львів, 25–27 вересня 1996 р.). Львів, 1998.

Лебединська Т. Культура Сходу в літературній і науковій діяльності Івана Франка // Іван Франко і світова культура: Матеріали міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11–15 вересня 1986). У 3 кн. Кн. 2. Київ, 1989.

Мельник Я. Легенди І. Франка і Biblia Apocrypha // Слово і час. № 6. 2004.

Мельник Я. “На старі теми”: “соблазняючі” леґенди “Мого Ізмарагду”. “Чуда св. Николая” // Апокрифічний код українського письменства. Львів, 2017.

Мороз О. До генези й джерел “Мого Ізмарагду” Ів. Франка // Іван Франко. Статті і матеріали. № 1. Львів, 1948.

Папуша І. Modus orientalis. Індійська література в рецепції Івана Франка. Тернопіль, 2000.

Пиотровский М. Харут и Марут // Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2-х т. Т. 2. Москва, 1988.

Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою. Переклад з арабської Михайла Якубовича. Київ, 2015.

Теплий І. Сходознавчий дискурс Франка // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. № 53. 2011.

Франко І. Арот і Марот // Франко І. Зібрання творів у 50 т. Київ, 1976.

Франко І. Вавилон і Новий завіт // Франко І. Додаткові томи до Зібрання творів у 50 т. Т. 54. Київ, 2010.

Франко І. До питання про перекази про Магомета у слов’ян // Франко І. Зібрання творів у 50 т. Т. 29. Київ, 1981а.

Франко І. Зібрання творів: у 50 томах. Київ, 1976–1986. Т. 50. Листи (1895–1916). 1986.

Франко І. Із старих рукописів // Франко І. Зібрання творів у 50 т. Т. 29. Київ. 1981b.

Франко І. Сотворення світу / Передм. В. Ф. Погребенника. Київ, 2004.

Grünbaum М. Beiträge zur vergleichenden Mythologie aus der Hagada // Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft. Vol. 31, No. 2/3. 1877.

Shapira D. Y. Harut and Marut, Again // Scrinium. Vol. 2, 2006. https://doi.org/10.1163/18177565-90000022

Shapur Shahbazi A. Hārut and Mārut // Encyclæpedia Iranica. Vol. 12, Fasc. 1. London, 2003.

REFERENCES

Apokryfy i legendy z ukrayins’kykh rukopysiv (1896), Zibrav, uporyadkuvav i poyasnyv dr. Ivan Franko, Vol. 1: Apokryfy starozavitni, Lviv. (In Ukrainian).

Bilets’kyy O. (1965), “Ivan Franko y indiys’ka literatura”, in Bilets’kyy O. Zibrannya tvoriv u p’yaty tomakh. Vol. 2, Naukova dumka, Kyiv, pp. 502–21. (In Ukrainian).

Hrushevs’kyy M. (2008), “I. Franko ‘Miy Izmarahd’ ”, in Hrushevs’kyy M. Tvory in 50 v., Svit, Lviv, Vol. 11, pp. 269–74. (In Ukrainian).

Dzerovych Y. (1900), “ ‘Miy Izmarahd’, poeziyi Ivana Franka”, in Bohoslovs’kyy visnyk, No. 1, pp. 37–41. (In Ukrainian).

Yevreyskaya entsiklopediya. Svod znaniy o yevreystve i yego kul’ture v proshlom i nastoyashchem (1913) in 16 v., in A. Garkavi, L. Katsenel’son (ed.), Brokgauz-Efron, Saint Petersburg, 1908–1913. V. 15, p. 911. (In Russian).

Zhuravskiy A. (2019), “Kharut i Marut”, in Zhuravskiy A. Vvedeniye v islam, Rosebud Publishing, pp. 203–7. (In Russian).

Koziy D. (1984), “Do henezy Frankovykh lehend” in Koziy D. Hlybynnyy etos. Narysy z literatury i filosofiyi, Toronto, New York, Paris, Sidney. (In Ukrainian).

Kochubey Yu. (1989), “Ivan Franko i literatury narodiv Blyz’koho ta Seredn’oho Skhodu”, in Ivan Franko i svitova kul’tura: Materialy mizhnarodnoho sympoziumu YUNESKO, L’viv, September, 11–15, 1986: in 3 vol., Naukova dumka, Kyyiv, Vol. 1, pp. 124–8. (In Ukrainian).

Krysa B. (1998), “ ‘Miy Izmarahd’ yak obraz poetychnoyi svidomosti Ivana Franka”, in Ivan Franko – pys’mennyk, myslytel’, hromadyanyn. Materialy Mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi, L’viv, September 25–27, 1996, Svit, Lviv, pp. 393–6. (In Ukrainian).

Lebedyns’ka T. (1989), “Kul’tura Skhodu v literaturniy i naukoviy diyal’nosti Ivana Franka“ in Ivan Franko i svitova kul’tura: Materialy mizhnarodnoho sympoziumu YUNESKO, Lviv, September 11–15, 1986 in 3 vol., Naukova dumka, Kyiv, Vol. 2, pp. 61–3. (In Ukrainian).

Mel’nyk Ya. (2017), “‘Na stari temy’: ‘soblaznyayuchi’ legendy “Moho Izmarahdu”. “Chuda sv. Nykolaya”, in Mel’nyk Y. Apokryfichnyy kod ukrayins’koho pys’menstva, Vydavnytsvo UKU, Lviv, 2017. pp. 251–74. (In Ukrainian).

Mel’nyk Ya. (2004), “Lehendy I. Franka і Biblia Apocrypha”, in Slovo i chas, No. 6, pp. 10–24. (In Ukrainian).

Moroz O. (1948), “Do henezy y dzherel “Moho Izmarahdu” Iv. Franka”, Ivan Franko. Statti i materialy, No. 1, Lviv, pp. 125–52. (In Ukrainian).

Papusha I. (2000), Modus orientalis. Indiys’ka literatura v retseptsiyi Ivana Franka, Zbruch, Ternopil’. (In Ukrainian).

Piotrovskiy M. (1988), “Kharut i Marut”, in Mify narodov mira. Entsiklopediya, Sovetskaya entsiklopediya, Moscow. (In Russian).

Preslavnyy Koran. Pereklad smysliv ukrayins’koyu movoyu (2015), Pereklad z arabs’koyi Mykhaylo Yakubovych, Osnovy, Kyiv.

Teplyy I. (2011), “Skhodoznavchyy dyskurs Franka”, in Visnyk L’vivs’koho universytetu. Seriya filolohichna, No. 53, pp. 28–54. (In Ukrainian).

Franko I. (1976), “Arot i Marot”, in Franko I. Zibrannya tvoriv in 50 v., Naukova dumka, Kyiv, 1976–1986, Vol. 2, pp. 225–9. (In Ukrainian).

Franko I. (1981a), “Do pytannia pro perekazy pro Mahometa u slovian”, in Franko I. Zibrannya tvoriv in 50 v., Naukova dumka, Kyiv, 1976–1986, Vol. 29, pp. 122–148. (In Ukrainian).

Franko I. (1986), Zibrannya tvoriv in 50 v., Naukova dumka, Kyiv, 1976–1986, Vol. 50. Lysty, pp. 68–9. (In Ukrainian).

Franko I. (1981b), “Iz starykh rukopysiv”, in Franko I. Zibrannya tvoriv in 50 v., Naukova dumka, Kyiv, 1976–1986, Vol. 29, pp. 348–402. (In Ukrainian).

Franko I. (2004), Sotvorennya svitu, Oberehy, Kyiv. (In Ukrainian).

Franko I. (2010), “Vavylon i Novyy zavit”, in Franko I. Dodatkovi tomy do Zibrannya tvoriv in 50 v., Naukova dumka, Kyiv, Vol. 54, pp. 641–5. (In Ukrainian).

Grünbaum М. (1877), “Beiträge zur vergleichenden Mythologie aus der Hagada”, Zeitschrift der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft, Vol. 31 No. 2/3, pp. 227–8.

Shapira D. Y. (2006), “Harut and Marut, Again”, Scrinium, Vol. 2, pp. 418–32. https://doi.org/10.1163/18177565-90000022

Shapur Shahbazi A. (2003), “Harut and Marut”, in Encyclæpedia Iranica. Vol. 12, Fasc. 1, Encyclopædia Iranica Foundation, London, pp. 20–2.