Кодифікація стилістичних форм традиційного тексту (на матеріалі трактату “Дянь Лунь. Лунь Вень” (“典论. 论文”) авторства Цао Пі (曹丕))

Анотація

Статтю присвячено аналізу процесів стилістичної кодифікації та становлення стилістичних норм на прикладі одного з ключових творів із цієї галузі філології “Дянь Лунь. Лунь вень” (“典论.论文”, досл. “Обговорення класики. Критичні статті”) авторства Цао Пі (曹丕). Методологічно важливими для дослідження є принципи, згідно з якими стилістична кодифікація давньокитайської мови сформувала свою оригінальну систему традиційних стилістичних засобів та функціональних стилів, але фундаментом для розвитку стилістики як окремої філологічної галузі стали форми тексту. Форми тексту та закріплені за ними функції з’являлися під впливом культурологічних та соціальних факторів. У статті наведено докази традицій спадкоємності у процесах стилістичної кодифікації, детально розглянуто взаємозв’язок між творами, які формували традиції стилістики давньокитайської мови та запроваджували процеси стилістичної кодифікації. У есе “Дянь Лунь. Лунь вень” проведено аналіз опорних концепцій та досліджено динаміку розвитку процесів стилістичної кодифікації давньокитайської мови. Використаний у статті історично-порівняльний формат дослідження дозволяє аргументувати той факт, що вибір носіїв стилістичної кодифікації, з одного боку, залежав від впливу вже сформованих уявлень про стилістику, які було відображено у попередніх філологічних працях, а з іншого боку, зміна стилістичних концепцій відбувалася під впливом екстралінгвістичних факторів. Есе “Дянь Лунь. Лунь вень” стало поштовхом для подальшого розвитку стилістичних феноменів, формування традиційних форм тесту, вплинуло на запровадження стилістичної норми і стародавньої, і сучасної китайської мови та запровадило традицію фіксувати та закріплювати за формами тексту їхні основні емоційні характеристики, тобто пафос оповідання, що є важливим надбанням для формування не лише стилістичних, але й літературознавчих дослідницьких традицій.